Обмен учебными материалами


ПРИНЦИПИ ВІДБОРУ УЧАСНИКІВ ГРУПИ



Перед тим, як набирати групу, треба чітко визначити, в якому напрямку вона буде працювати. Це може бути навчання з певного напрямку (наприклад, спілкування), розвиток певних сфер особистості, психокорекція помилкових типів поведінки (як з однолітками, так і з дорослими), фо­рмування позитивного мислення.

Важливо сформулювати мету в доступній для майбутніх учасників формі та ознайомити їх з нею перед початком занять або на першому занятті, щоб вони мали можливість визначити, чи вона їм відповідає.

2. Критерії відбору.

Важливо також визначити критерії відбору учасників групи: діти з труднощами у навчанні чи поведінці (про які, наприклад, повідомляють вчителі), діти з надмірною збудливістю, діти з неповних сімей, діти з сімей з алкогольною проблемою.

Не бажано об'єднувати дітей з високим рівнем відхилень у поведінці (передпсихотичні стани) із середнім або невисоким рівнями.

З підлітками, які мають високий рівень відхилень, зокрема, проявляють агресивність, а також з тими, хто переніс важку психічну травму, перед зарахуванням у групу, треба провести індивідуальну або сімейну те­рапію.

Якщо є така можливість, то краще розвести сіблінгів у різні групи, оскільки вони привносять у групу ієрархію відносин, яка склалася в сім'ї, що заважає кожному відповідати тільки за свою поведінку. Якщо братів-сестер неможливо розвести (що буває найчастіше), – ведучі повинні при­святити час опрацюванню ситуацій, в яких один з них відповідає за пове­дінку другого, намагається впливати на нього, а другий – демонструє ви­сокий рівень залежності від першого.

Можна зробити групи тільки для хлопців або тільки для дівчат. Тоді можна більше часу працювати над темами ідентифікації з роллю, плануванням розвитку рольових вмінь та специфічних здібностей. Якщо ведучі сформують мішану групу, це дасть можливість працювати над трудноща­ми, які виникають у спілкуванні між хлопцями та дівчатами.

3. Спосіб набору.

Визначення мети занять і типу учасників визначає спосіб набору. Учнів молодших класів можна запрошувати через вчителів, середніх і старших – під час проведення профілактичних програм, шляхом розповсюдження листівок з інформацією про заняття.

4. Кількість учасників.

Кількість учасників не повинна перевищувати 12-14 осіб Причому, чим психічно травмованіші діти, тим краще, щоб їх було менше (від 6 до 8). Чим більше є таких дітей у групі, тим більше повинно бути ведучих.

Досвід показує, що якщо у групу записано від 16 до 18 осіб, то на заняття приходить – 12-14.

5. Вік учасників.

При підборі учасників бажано враховувати особливості вікової психології дітей. Доцільно формувати групи з учнів 1-3; 3-5; 6-7; 7; 8-9; 10 класів (хоча деякі тренери вважають, що групи, де є різні за віком діти, мають свої переваги).

6. Добровільність участі.

Важливим принципом участі у роботі соціотерапевтичних груп є добровільність. Тому, коли ви запрошуєте дітей на заняття, слід їм запропо­нувати відвідати 1-2 заняття перед тим, як прийняти остаточне рішення щодо подальшої участі.

За цим принципом доцільно протягом 1-2 місяців залишати групу відкритою, тобто в неї можуть приходити нові члени. Після того, як склад групи стабілізується і визначаться учасники, які будуть націлені на систематичну роботу, з членами групи укладається контракт про регулярне від­відування занять протягом одного року (або двох), і група закривається. Це є необхідною умовою для створення атмосфери довіри і взаємопідтримки. Нові учасники можуть викликати настороженість, напруження. Тому, як­що виникне негайна потреба ввести нового учасника в групу, що діє довший час, до цього слід підготувати як самого учасника, так і членів групи.

Загальною метою занять соціотерапевтичних груп є діагностика та корекція девіантної поведінки, реагування на негативні емоції, навчання конструктивним формам спілкування, формування позитивного мислення.

Перед тим, як розпочати роботу з групою, складається перспектив­ний план роботи на запланований термін функціонування групи (як прави­ло, один-два роки), в який доцільно включити опрацювання наступних тем:

Загрузка...

1. Моє відношення до себе. Мої психологічні кордони.

Мета: здобуття знань про свої сильні та слабкі сторони; прийняття своїх обмежень; робота над визначенням та систематизацію своєї системи цінностей; прийняття відповідальності за своє життя (задоволення власних потреб, самостійне прийняття рішень, визначення життєвих цілей).

2. Я і мої обов'язки. Я і мої інтереси, реалізація життєвих цілей і планів.

Мета: здобуття знань та вмінь для адекватної оцінки власних можливостей прийняття рішень, планування та організація праці, створення умов для праці.

3. Я і мої почуття.

Мета: здобуття знань про почуття та конструктивні способи їх вираження; робота з інтеграції амбівалентних почуттів (любов – ненависть), особливо стосовно значимих осіб; робота над заміною деструктивних схем емоційних реакцій на конструктивні.

4. Я і мої однолітки. Я і дорослі.

Мета: здобуття інтерперсональних вмінь контактування з людьми, зокрема, вміння слухати, проявляти свої почуття та потреби, асертивний захист своїх психологічних кордонів, розв'язання проблем у контактах з іншими, робота зі з'ясування власних деструктивних поглядів на спілкування з однолітками та дорослими, зокрема, з особами іншої статі; робота над побудовою системи підтримки поза родиною з використанням контактів, які були зав'язані в групі психокорекції.

5. Я і моя родина.

Мета: здобуття знань про структуру дисфункційної (в тому числі алкогольної) родини; ідентифікація себе як члена дисфункційної родини; з'ясування власних проблем із членами родини, визначення та захист своїх психологічних кордонів у контактах з членами родини.

При підготовці занять, які доцільно проводити один раз на тиж­день тривалістю 1,5-3 години, треба враховувати динаміку розвитку гру­пи.

І фаза – формування групи.

У цей період відбувається інтеграція групи, виробляються норми, ритуали, укладається угода. Залежно від кількості учасників, варто присвятити 2-5 занять знайомству учасників, створенню атмосфери взаємодовіри і безпеки, вмінню говорити про себе і репрезентувати себе. Вже на цьому етапі слід розпочинати роботу з емоціями і формування позитивних "підпорок".

Одночасно відбувається діагностика індивідуальних труднощів членів групи, вирішуються проблеми, які виникають між учасниками.

II фаза – період поглибленої роботи над запланованими темами та проблемами, які виникають у процесі розвитку групи.

Ця фаза займає найбільше часу і присвячується опрацюванню важ­ких тем. У цей час реалізуються наступні цілі:

1. Терапевтичні:

а) опрацювання уражень, які виникають у відносинах з однолітками, зокрема, з особами протилежної статі; з дорослими, зокрема, батьками;

б) допомога в реагуванні на емоції, які виникають внаслідок перебування у дисфункційній родині, а також у школі і у суспільстві.

2. Навчальні:

а) пізнання емоцій, ознайомлення зі способами самодопомоги;

б) формування вмінь розпізнавати свої потреби та потреби інших людей;

в) навчання вмінню дотримуватись прийнятих суспільних норм;

г) оволодіння навичками використання власних сильних сторін;

д) вироблення вмінь, необхідних для конструктивного вирішення конфліктів;

е) пізнання механізмів алкогольних та інших узалежнень, особливості поведінки співузалежнених членів родини (для дітей з алкогольних родин);

є) опрацювання напрямків можливих змін поведінки, які сприятимуть розвитку і дозволяють уникати нових уражень.

3. Розвиваючі (передбачають опрацювання наступних тем):

а) розвиток індивідуальних здібностей, талантів, захоплень;

б) як допомогти собі в конфліктних ситуаціях;

в) вміння приятелювати, кохати;

г) самостійність, усвідомлення, в чому можна бути незалежним від родини;

д) участь у сімейному житті;

е) конструктивні способи проведення вільного часу;

є) як жити в суспільстві;

ж) вміння просити про допомогу;

з) як захищатися від маніпулювання – розвиток асертивних вмінь.

III фаза – підготовка до закінчення занять.

У цей період треба навчити учасників жити без підтримки, яку надає група, а саме: опрацювати систему контактів та підтримки в іншій формі, ніж склалася в групі, навчити учасників в разі необхідності самостійно шукати підтримку у соціумі.

Водночас треба обумовити час, коли учасники групи можуть зустрічайся; як часто треба робити такі зустрічі; до кого вони можуть звертати­сь якщо опиняться у складній життєвій ситуації; дати номери телефонів осіб та установ, які можуть надати допомогу.

При плануванні занять, варто передбачити спільне проведення часу (святкування Різдва, Нового року, днів народження тощо), а також екскурсії, виїздів на природу. Все це сприяє посиленню терапевтичного впливу, вихованню і особистісному розвитку дітей. У такій ситуації діти і молодь стають відкритішими, виявляють більшу готовність опрацьовувати свої проблеми.

Кожне заняття слід добре продумувати. Воно повинно мати визначену тему, мету (головну і додаткові).

Залежно від рівня енергії групи бажано починати заняття вправами, які сприяють виходу надмірної енергії (рухові вправи, зокрема, бої з подушками; вправи, при виконанні яких можна викричатись тощо) або піднімають її рівень.

Друга частина заняття присвячується опрацюванню запланованої теми.

Після того, як ведучі оголосять тему заняття, вони можуть використати мозковий штурм або міні-лекцію на дану тему. Оскільки ця частина є основною, в цей період учасники працюють над вирішенням своїх особистісних проблем та труднощів.

При проведенні цієї частини можна застосовувати такі методи роботи:

1) праця в малих групах, у парах;

2) використання власного досвіду (наприклад, вміння відстояти свою точку зору);

3) моделювання психотравмуючих ситуацій за допомогою сценок, скульптур;

4) опрацювання набутого досвіду, нових моделей поведінки;

5) обговорення у колі: що було важко зробити, який новий досвід бу­ло здобуто, а також планування змін у поведінці.

У кінці заняття кожен має можливість висловити власну думку. Ведучий робить підсумок. Заняття закінчується традиційно.

Документація.

1) Сценарії занять та записи їх реального перебігу.

Як вже було зазначено, до занять слід добре готуватися. Тому перед кожним з них необхідно заздалегідь продумати сценарій його перебігу.

Після закінчення заняття слід записати, як реально воно відбувалося і описати поведінку членів групи.

2) Індивідуальні картки членів групи.

Щоб мати можливість простежувати групову динаміку та аналізува­ти, як відбувається процес змін учасників групи, доцільно записувати спостереження. Для цього необхідні індивідуальні картки на членів групи, де записується як працює учасник, які має труднощі, як планується напрямок подальшої роботи.

ЗНАЙОМСТВО

Перед початком роботи групи, учасникам необхідно запам’ятати імена всіх членів групи. За допомогою наступних вправ це буде легко зробити.

1. "Моє ім'я"

а) У явіть собі, що ви збираєтесь на природу. З собою вам треба взяти предмет, який починається на ту букву, що й ім'я. Перший учасник називає своє ім'я та предмет, який бере з собою. Другий повторює ім'я першого учасника та його предмет, після чого називає своє ім'я та предмет, а третій – повторює ім'я та предмет першого, другого та додає своє. Останній уча­сник повинен повторити імена та предмети всіх членів групи.

Ця вправа дозволяє не тільки познайомитись, але й сприяє розвитку пам'яті.

б) Кожен член групи називає своє ім'я, розповідає, чому його так назвали, що означає його ім'я, про історію походження, легенди, пов'язані з ним, чи подобається йому своє ім'я. Якщо не подобається, то називає ім'я, яке б для себе вибрав.

в) Кожен називає своє ім'я та по дві позитивних і негативних якості свого характеру, які починаються з тієї самої букви, що й ім'я.

г) Учасники стають у коло. Кожен почергово виходить у центр кола, робить якийсь рух і одночасно називає своє ім'я. Решта учасників якомога точніше повторюють цей рух та інтонацію, з якою вимовлялося ім'я.

д) Уявіть собі, що ви герой вестерна. Перший учасник повільно ходить по кімнаті, вдивляючись в очі другого. Після зустрічі з ним погляда­ми робить вигляд, що витягує револьвер, стріляє у другого і голосно нази­ває його ім'я. Той, хто перший назвав ім'я – переможець. Той, що програв, падає на підлогу. Він вважається вбитим.

Хто найдовше залишиться у живих – той переможець (але ведучий може запропонувати вбитому воскреснути і продовжувати гру).

е) Учасники групи ходять по кімнаті, коли дівчата зустрічаються з хлопцями, вони роблять кніксен, а хлопці вклоняються і називають своє ім'я.

Для того, щоб учасники групи швидше перезнайомились та були готові для подальшої роботи у атмосфері довіри і симпатії, пропонуємо наступні вправи.

2. "Взаємне інтерв'ю"

а) 3найдіть у групі людину, яку не дуже добре знаєте. Розкажіть їй про себе: чим любите займатися, як проводите вільний час, про що мріє­те... А тепер нехай вона розкаже про себе! Дізнайтеся про неї якомога більше. Після цього уявіть себе партнером по вправі та розкажіть про нього від свого імені.

б) 3найдіть у групі незнайому вам людину. Уявіть себе кореспондентом газети, який має завдання написати про неї статтю. Ви можете задавати їй різні запитання, щоб якомога краще репрезентувати її іншим учасни­кам групи після закінчення інтерв'ю. Ваш партнер має зробити те ж саме.

в) Знайдіть собі у групі пару. Розкажіть партнеру про себе з точки зору іншої людини – приятеля, брата, мами... (Цю вправу доцільно давати, коли темою заняття є взаємини батьків і дітей, проблеми взаєморозуміння з однолітками).

3. "Нетрадиційне вітання"

Учасники ходять по кімнаті і за командою ведучого при зустрічі вітаються: а)долонями; б)колінками; в)носами; г)чолом; д)боком.

4. "Я є людина..."

Учасники сідають на стільці у коло. Стільців є на один менше, ніж учасників. Той, кому не вистачило стільця (це при необхідності може бути ведучий), стає у центрі кола та репрезентує себе словами: "Я є людина, яка... (іноді ображається, сердиться, буває несправедливою і т.п.)". Бажа­но, щоб учасники називали риси характеру, емоційні стани, які вони часто переживають (завдання ведучого – заохочувати до відвертості). Інші сидять, і слухають, наступний член групи швидко встає й говорить про себе: "Я є людина, яка...". Учасник, який закінчив репрезентацію, займає вільне місце.


Последнее изменение этой страницы: 2018-09-12;


weddingpedia.ru 2018 год. Все права принадлежат их авторам! Главная